В кінці минулого тижня Кабінет міністрів за пропозицією Міністерства освіти видав місцевим органам влади рекомендації щодо створення, реорганізації та ліквідації навчальних закладів. Мета у документа нібито благородна: сформувати таку систему, яка була б здатна надавати високоякісні освітні послуги. При цьому ефективно використовуючи наявні ресурси і модернізуючи їх.
Документ декларує, що рішення щодо створення та - головне - ліквідації навчальних закладів, повинні ухвалюватися з урахуванням думки громадськості. Але очолювати спеціально створені для цього координаційні ради будуть заступники голів облдержадміністрацій або райдержадміністрацій, а в самі ради переважно увійдуть різноманітні місцеві чиновники. 'Єдине, на що залишається сподіватися, - що, по-перше, документ носить рекомендаційний характер. По-друге, низка його положень суперечить чинному законодавству. Наприклад, у сільській місцевості закривати загальноосвітні заклади можна тільки за згодою сільської громади, а не рішенням якоїсь комісії, що складається з чиновників', - зазначив в інтерв'ю 'Коментарям' директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук.
Експерти вже говорять, що запропоновані Кабміном повноваження дозволять владі на місцях розпоряджатися школами на свій розсуд. Так, в рекомендаціях зазначено, що план модернізації ПТУ і шкіл повинен розроблятися так, щоб забезпечити доступ до освіти всім дітям регіону, урізноманітнити форми організації навчально-виховного процесу, створення умови для розвитку дітей з особливими потребами. Але разом з тим у документі чорним по білому написано, що координаційна рада повинна 'дотримуватися вимог економічної доцільності та ефективності функціонування навчальних закладів в регіоні', а також забезпечувати зменшення витрат на оплату комунальних послуг. Простіше кажучи, місцеві ради тепер можуть не церемонитися з сільськими школами і закривати їх під приводом невиправдано високих витрат на опалення або електрику. Лікарчук зазначив: 'Я багато чув про різні аспекти ефективності установ освіти, але економічна ефективність - це щось нове'.
Є в запропонованому Кабміном документі ще одна новація - рекомендації щодо створення освітніх округів. За задумом чиновників, освітній округ - це добровільне об'єднання в рамках регіону освітніх установ всіх рівнів, незалежно від форми власності. Мета їх створення - забезпечення професійних запитів та культурно-освітніх потреб жителів.
Так, приміром, Кабмін пропонує створювати навчально-виховні комплекси, до складу яких, наприклад, будуть входити дитячий садок, загальноосвітня школа, бібліотека, спортивна школа та ПТУ. У рекомендаціях зазначено, що моделі освітніх округів розробляються відповідно з урахуванням контингенту учнів, їх освітніх запитів і можливостей організації профільного навчання. На ділі ж, побоюються самі вчителі, до їх складу увійдуть ті школи і ПТУ, до дирекції яких лояльно ставиться місцева влада. Решта будуть ліквідовані під гаслом боротьби за економічну ефективність.
При цьому в документі чітко прописано, що робити з 'зайвими приміщеннями', що утворилися в результаті такого злиття. Уряд щедро запропонував розміщувати там бібліотеки, музеї або виставки. Враховуючи те, що і на школи у місцевої влади часто не вистачає коштів, залишається тільки здогадуватися, в якому вигляді будуть функціонувати такі установи. Але в документі є ще один пункт, який може пояснити завзяття чиновників у питанні створення мега-освітніх комплексів. Звільнені в зв'язку з відсутністю учнів приміщення за рішенням місцевої влади можуть бути переобладнані на житло для педагогічних працівників та дітей, що ростуть без батьків. Про те, як успішно в Україні вміють 'освоювати' соціальне житло, як і будь-яку іншу вільну нерухомість, можна навіть не згадувати.
Цікаво ще й те, що, розписавши варіанти використання шкільних приміщень, Кабмін жодним словом не обмовився про те, куди подіти 'вивільнених' вчителів. У документі тільки побіжно зазначено, що чисельність працівників установ, які об'єднуються в освітній округ, може відрізнятися від типових штатних розкладів, проте не повинна перевищувати максимальну чисельність.
'Це - продовження роботи з легалізації процесу ліквідації багатьох навчальних закладів. І одночасно - спроба відвести удар від центральної влади, мовляв, нехай питання вирішують на місцях', - вважає Ігор Лікарчук. Вчителі, з якими вдалося поспілкуватися 'Коментарям', просто розводять руками: 'Якщо Кабмін робить наголос на те, що освіта - це послуга, то нічого дивного, що школу перетворюють на звичайний товар'. Товар же, як відомо, потрібно вигідно та швидко продати. Без оглядки на обіцянки, що щедро роздаються владною верхівкою, про створення в Україні справді якісної і конкурентоспроможної освітньої системи.
Ольга Мацко
06.2009LGI / Рада Європи