Компания Campio Group спеціалізується на тому, що надає юридичну підтримку при реєстрації компаній і відкритті рахунків за кордоном. Наскільки змінився попит на ваші послуги після виборів?

Наслідки виборів не можуть проявити себе повною мірою за такий короткий період часу, тому передчасно говорити про їх вплив на попит в юридичних послугах, що стосуються реєстрації офшорів і відкриття рахунків за кордоном. Але помітно, що в останні роки такий попит безперервно зростає. Причини очевидні – нестабільна політична та економічна ситуація плюс незахищеність бізнесу. Український підприємець побоюється залишитися біля розбитого корита після чергової зміни влади. Тому бізнесмени намагаються вивести холдингову компанію за кордон. Крім того, багато хто намагається підготувати легальні шляхи для захисту своїх активів і переїзду з України на випадок революції, перевороту або іншої критичної ситуації в країні.

Виходить, що українці відкривають компанії за кордоном в першу чергу, щоб захиститься від рейдерства, а не для податкової оптимізації?

Так. Якщо три-чотири роки тому головною метою наших клієнтів була оптимізація оподаткування, то зараз люди приходять, щоб зберегти свої активи. І оптимальним способом захисту бізнесу вони бачать саме у виведенні за кордон корпоративних прав власної компанії.

Ця тенденція простежується тільки з сегменті великих підприємств чи представники МСБ теж намагаються себе убезпечити за допомогою виведення корпоративних прав?

Дійсно, раніше за кордон “виїхати” намагався тільки великий бізнес. Зараз же кожен другий бізнесмен “середньої ланки” володіє, як мінімум, однією зарубіжною компанією. Якщо ж говорити про представників великого бізнесу – то сьогодні кожен з них не з чуток знає, що таке реєстрація офшорних компаній, володіючи, як мінімум, кількома іноземними компаніями.

З якою ще метою компанії виводять кошти за кордон?

Щоб відповісти на це питання, спочатку потрібно розібратися в дефініціях. Українська громадськість сприймає офшори як інструмент для виведення коштів за кордон. Але давайте подивимося, що відбувається з цими коштами далі.

Найбільшим інвестором України є Кіпр. Територія її не є офшором, – це низькоподаткова юрисдикція. Хоча для обивателя особливої різниці немає. Тільки чому ніхто не говорить, що якщо людина, яка заробила гроші в Україні, виводить їх на Кіпр, то потім вони у вигляді інвестицій повертаються в Україну! Вкладаючи кошти в українську економіку, ви дієте в статусі іноземної компанії, відчуваючи себе набагато впевненіше, тому що інвестори з Кіпру захищені європейським законодавством.

Виходячи з цього, говорити, що такі компанії “виводять кошти за кордон” за допомогою офшорів, я б не став. 80-85% цих грошей все одно повторно повертаються в Україну. Адже українці, з якими ми працюємо, пов’язують своє майбутнє з Україною. Для цього їм потрібно бути впевненими в безпеці свого бізнесу, а українське правове поле таку впевненість на даний момент не вселяє.

Компанії яких секторів найактивніше користуються вашими послугами?

Останні кілька років спостерігається гіперактивність в секторі інформаційних технологій (ІТ). Сьогодні це найбільш незрозуміла для регулюючих органів сфера. Якщо фінансові операції ведуться в Інтернеті то, в принципі, важко зрозуміти, в якій країні цей бізнес ведеться і як його контролювати. Такий стан справ привертає надмірну увагу фіскальних органів. Тому механізм використання нерезидентів і офшорів дуже затребуваний в ІТ-секторі. Причому не тільки в українському.

В ЄС все частіше порушується питання про врегулювання місцезнаходження ІТ-бізнесу. Але як його урегулюєш, якщо сайт зареєстрований в Голландії, сервери знаходяться в Німеччині, авторські права зареєстровані в Іспанії, а місце здійснення угоди взагалі неможливо ідентифікувати. Самі розробники ПЗ розповідають, що три роки тому ЄС прийняв низку регулюючих директив, але за цей час стався такий стрибок у використанні “хмарних” технологій, що сервер як такий ніде не базується, і визначити, де ведеться сам бізнес, теж неможливо. Зараз ЄС готує чергові директиви, а ІТ-ринок в цей час обживає офшори і низькоподаткові юрисдикції.

Хто ще яскраво виражений споживач ваших послуг

Люди і компанії, які структурують свій бізнес і створюють холдинги. Коли є декілька напрямків бізнесу, власники намагаються створити холдингову компанію і вивести її за кордон. І, звичайно ж, імпортери. Їм потрібно працювати із зовнішніми постачальниками, наприклад, китайська компанія ніколи не буде працювати безпосередньо з українською. При цьому китайці чудово спрацюються з гонконгською компанією, нехай навіть її власником буде Іван Іванович Іванов.

Тобто, щоб працювати з іноземним інвестором або постачальником, обов’язково мати компанію за кордоном?

У переважній більшості випадків. Європейці, американці, китайці – всі бояться працювати з українським бізнесом безпосередньо. Вони чудово розуміють, що у компанії Х, відкритої в Британії – український власник, але їх заспокоює, що ця компанія працює за британським законодавством, номінально вони укладають договір з англійською компанією. Що там далі робить ця компанія – справа десята. Їхня совість чиста.

Крім Кіпру, які ще країни популярні у українських підприємців?

Давайте не будемо забувати, що існують низькоподаткові зони, юрисдикції з пільговим оподаткуванням і класичні офшори. Кіпр не є офшором з 2004 року. Серед низькоподаткових юрисдикцій найпопулярнішим однозначно є Кіпр, серед пільгових – Великобританія.

Що ж стосується класичних офшорів, то з точки зору популярності складно когось виділити – вони різняться тільки вартістю. Сейшели, Беліз і Британські Віргінські острови – це класичні офшори, які однаково користуються попитом в Україні.

Які ризики існують для клієнта, який вирішив скористатися офшором?

З офшорними схемами працюють у всьому світі. Їх використання у жодному разі не є злочином або порушенням, якщо цей механізм оформлений в рамках чинного законодавства. До прикладу, в Україні закон офіційно дозволяє отримати ліцензію на відкриття іноземних рахунків або інвестування коштів за кордон. І багато хто отримує ці ліцензії, бо хоче жити в Україні і в той же час володіти іноземною компанією. Тому все залежить від самого клієнта. Якщо ви хочете все зробити законно – українським законодавством така можливість надається. Якщо ж клієнт хоче десь обійти закон, то ми в цьому участі не братимемо – він робить все це сам, на свій страх і ризик. І в кінцевому підсумку він, найімовірніше, не уникне неприємностей.

Чи можна очікувати законодавчого “закручування гайок” у цій сфері?

Вже кілька місяців мусуються чутки, що уряд збирається обмежити роботу українських компаній з офшорами. Думаю, це буде рішення “для галочки”, тому що прямо з офшорами в Україні ніхто не працює – є податкові обмеження, які нівелюють усю вигоду від такої схеми. З іншого боку, ну не може ж Кабмін заборонити працювати з Великобританією, на території якої діє пільгове оподаткування? Це буде просто смішно. Тому навряд чи щось суттєво зміниться.

Що ще хочуть змінити – там, де з Кіпром були нульові ставки, може бути введений 5-10% податок. Повного тексту угоди з Кіпром ще немає, тому складно говорити про конкретні зміни. Зрозуміло, що держава таким чином працює на збільшення бюджету, та й обговорювалося це майже десять років, тому, швидше за все, таку норму введуть. Хоча я не думаю, що навіть при збільшенні податкових ставок Кіпр втратить свою популярність. Заплатити 5-10% податку на Кіпрі все одно вигідніше, ніж витримати податковий тиск в Україні. Кіпрський податковий збір з роялті, відсотків і дивідендів все одно буде нижчим від українського.

А в Європі?

Потрібно розуміти, що класичні офшорні зони, наприклад Британські Віргінські острови, тільки з цього і живуть. Там потрібно щороку виплачувати фіксований податок, і його сплачує безліч компаній, кількість яких постійно зростає. Цим юрисдикціям абсолютно не резонно посилювати вимоги. Так, світова спільнота тисне на них, вони частково відкривають реєстри, але це все такі формальності…

Великобританія, наприклад, зацікавлена в інвестиціях. Зараз в цій країні збираються знизити ставку податку для нерезидентів, щоб перехопити грошовий потік з інших офшорів і низькоподаткових зон. Вдумайтеся, чому Кіпр тримає мінімальні ставки? Тому що це залучаає до них інвестиції. Тому передумов для істотного посилення з європейської сторони я не бачу. Так, посилюються вимоги до банків щодо розкриття інформації, та все частіше “прокидається” фінмоніторинг, але до кінця ці двері ніхто не закриває.

Чи є серед ваших клієнтів фізособи?

Останнім часом до нас звертається все більше фізосіб. В першу чергу, щоб відкрити рахунок за кордоном, тому що люди торгують в інтернеті, грають в інтернеті, роблять в мережі якісь невеликі стартапи. Але якщо вони відкриють рахунок в українському банку і отримають там картку, то розрахуватися нею вони ще зможуть, але ось отримати на неї гроші з міжнародних платіжних систем фізособі буде дуже проблематично. У світі зараз налічується до 8 тис. альтернативних платіжних систем, але платити на український рахунок ніхто з них не буде. Тому фізособам доводиться відкривати рахунки за кордоном.

Але в даному випадку ми говоримо про поточні рахунки, які клієнти використовують для ведення бізнесу. А чи є бажаючі просто відкрити депозит і копити на старість десь в Швейцарії?

Ні, мало хто з наших співгромадян, які звикли до доходу певного рівня, згоден покласти в іноземний банк гроші під 1,5%, максимум 3% річних. Примножити капітал в Швейцарії зараз точно не вийде. Сьогодні деякі швейцарські банки не те що не виплачують відсотки, а беруть їх за зберігання грошей клієнтів. Тобто, поклавши мільйон, через рік ви отримаєте 980 тис. Вам гарантують збереження грошей, а не плату за них. Банки в Прибалтиці, наприклад, зараз теж скаржаться на надлишок грошей – їм нікуди їх вкладати. Тому вони будуть зменшувати ставки. При тому, що вони і зараз від 1,45%! Тож гроші на депозити за кордоном мало хто виводить, і це мають бути дуже великі суми, в роботі з якими дійсно важлива схоронність.