Децентралізація без кліше і маніпуляцій. Міжбюджетні трансферти – що це і навіщо?

Останнім часом швидко поширюється оманлива думка: навіщо передавати доходи в Київ, а потім перераховувати назад в місцеві бюджети у вигляді трансфертів? Хіба не простіше залишити їх відразу у місцевих бюджетах? 

Насправді, міжбюджетні трансферти – це сучасний і важливий інструмент, без якого багаторівнева бюджетна система втрачає свій сенс і користь. За визначенням, навіть в найрозвиненіших країнах, найпотужніші податки вигідніше консолідувати в центральному бюджеті (чому – дивіться в нашому першому відео), в той час як більшість витрат ефективніше адмініструються  саме місцевою владою (відео №2). Покривати цей розрив між місцевою фінансовою спроможністю і делегованими видатками за рахунок переказів з центру – нормальне і поширене в світі явище.  

Однак Україна справді має свої підстави боятись міжбюджетних трансфертів. До 2001 р., трансферти в нашій системі існували у вкрай спотвореному вигляді, оскільки вони розподілялись в ручному режимі і тому були фундаментом хворого бюджетного феодалізму. Правила, введені в подальші роки, де юре повністю змінили підхід, і наразі – формально – Україна має одну із найпрогресивніших систем міжбюджетного перерозподілу в світі (окрім залишкових проблем з інфраструктурними субвенціями). Попри низку недосконалостей, ми маємо офіційну і досить непогану формулу розподілу трансфертів між регіонами. Але всі ці п'ятнадцять років молода українська система трансфертів була мішенню для тих, кого ця прозорість не влаштовувала, і сьогодні її противники, здається, осідлали популістський заклик до офіційної боротьби з цим насправді легітимним явищем.

Ми закликаємо припинити спекуляції навколо потрібності трансфертів як таких і їх величини. Натомість, необхідно негайно відновити повну прозорість діючих методів обрахування трансфертів вирівнювання включно з публічним доступом до відповідних розрахунків мінфіну (як цього вимагає багато років діюче законодавство), а також розширити відкритий алгоритм для обрахунку і розподілу капітальних субвенцій (методики для цього уже були напрацьовані і відпілотовані десять років тому).