За І квартал 2015 р. новий місцевий акциз приніс громадам 5% доходів – більше ніж всі місцеві податки, що існували до цього часу разом взяті

Однією з найбільших проблем місцевого самоврядування в Україні до сих пір залишалась мізерна частка місцевих податків у складі бюджетних доходів (в найкращі часи, частка таких доходів становила менше 3.5% загальних доходів місцевих бюджетів). Починаючи з 2015 р. на місцевому рівні було запроваджено два нових податки – податок на нерухомість, а також «акцизний податок з реалізації в роздрібній торгівлі підакцизних товарів».

Ідея місцевого акцизу є цікавим і сміливим нововведенням першої хвилі децентралізації 2014 року. Ставка такого місцевого акцизного податку визначається в обсязі 5% вартості реалізованого товару і сам податок збирається за місцем реалізації товару.

Зазвичай акцизи збираються на стадії виробництва. Це адміністративно легко і зручно зреалізувати. Але зібраний «на заводі» податок важко вважати справедливим місцевим податком. Адже виробники зазвичай зосереджені в кількох громадах. А реальні платники (ті, хто реально сплачують ці податки) живуть в інших громадах, де купують товар і фактично сплачують податок, який «сидить» в ціні товару. Тому було прийнято рішення збирати новий місцевий акциз в місцях продажу підакцизних товарів.

Ідея - теоретично струнка і логічна. Проте, багато спеціалістів поставились до неї із здоровим скепсисом, справедливо вважаючи, що такий механізм збору податку адміністративно буде дуже складно реалізувати на практиці. Більше того, звучали застереження щодо нерівномірного розподілу потенційної податкової бази (і, відповідно, доходів) між регіонами.

Більшість застережень висловлювались на стадії розробки бюджетно-податкової реформи ще в 2014 році. Наразі країна завершила перший фіскальний квартал, і ми можемо кинути перший аналітичний погляд на реальність і оцінити, наскільки виправданими були тривоги.

За результатами першого кварталу місцеві акцизи принесли в бюджети громад сумарно 1.15 млрд. грн. Це становить близько 5% від доходів загального фонду місцевих бюджетів. Приблизно такий показник і розраховував уряд отримати в 2015 році. Таким чином, бачимо, що податок працює, і уже допоміг місцевим бюджетам розширити свою граничну доходну автономність майже вдвічі в порівнянні з середнім за попередні роки.

Географічний розподіл зборів нового акцизу зображений на карті (на ній – дані про надходження в першому кварталі 2015 в грн. на душу населення). Найбільше збирається місцевого акцизу в розрахунку на одну особу в м. Київ та Київській області. Також серед лідерів - Закарпатська, Волинська, Львівська та Одеська області. Найменше податку збирається (не враховуючи окуповані території) в Сумській, Чернігівській, Кіровоградській та Вінницькій областях.

Загалом, впадає в око певний тренд – значно кращі збори в прикордонних областях і, відповідно, гірші – в континентальних. Виключенням є Сумська та Чернігівська області, які є прикордонними і водночас знаходяться серед аутсайдерів за обсягами зборів місцевих акцизів. Чому це так? Сподіваємось на дискусію.