Аналіз бюджетних та фінансових наслідків адміністративно – територіальної реформи в Україні (2005)

Велика кількість сіл в Україні має населення менше від тисячі жителів. Тому у більшості випадків вони вважаються замалими для того, щоб функціонувати як життєздатні бюджетні одиниці, які могли б ефективно надавати послуги на місцевому рівні своїм жителям. Їх малий розмір являє собою значну перепону для подальшої децентралізації видаткових повноважень. Трохи парадоксальним є той факт, що перш ніж можна буде розглядати можливість передачі додаткової відповідальності за здійснення видатків малим селам, повинно відбутися їх укрупнення та формування більших сільських одиниць.

В основі цього документу лежать три ключових стратегічних питання, що виникають при запровадженні будь-якої адміністративно-територіальної реформи. По-перше, укрупнені адміністративно-територіальні одиниці (АТО) повинні отримати можливість розвинути технічні здібності, необхідні для того, щоб взяти на себе більші видаткові повноваження. Але які саме додаткові повноваження має сенс передати новоствореним АТО? По-друге, будь-яка передача додаткових видаткових функцій до нових АТО повинна супроводжуватись певним перерозподілом доходних джерел. Які саме джерела доходів могли би бути найбільш адекватними для цієї мети? І, нарешті, фіскальна децентралізація не може бути успішною у жодній країні без належної політики бюджетного вирівнювання. Нові АТО повинні бути пов’язані із державним бюджетом за допомогою нині діючої або удосконаленої системи трансфертів вирівнювання. Чи зможе існуюча формула розрахунку трансфертів дати відповіді на ці питання, і якщо ні, то яким чином її слід поліпшувати чи спрощувати, щоб вона могла функціонувати більш ефективно та бути більш широко застосованою?